Багряний пік Луганщини: який вигляд має Білогорівка в наші дні

Колись мирне й затишне селище, що процвітало поміж чарівної природи й неймовірних краєвидів, після приходу «асвабадітєлєй» перетворилося на суцільні руїни, а кущі барбарису, якими вкрита ця місцевість, нагадують про те, скільки крові й болю довелося пережити десантникам, які боронять Білогорівку.

Заїжджаємо на Луганщину виключно по-темному, адже динаміка бойових дій украй висока, а ворог не спить. Далі ми рушаємо пішки, постійно прислуховуючись, чи не літає «пташка» противника над нами.

«Якщо чуєш дрон, краще присядь. Коли починаєш тікати, то за тобою полюють і тоді вже може бути біда. Якщо ти сидиш і почуєш, що робиться скид, то матимеш декілька секунд та зможеш в інший бік перекотитися», — каже захисник з позивним «Воля».

Швидкими перебіжками — й через певний час ми забігаємо в саме село. Просто не хочеться вірити в те, що постає перед очима: вщент «розібрані» ворожими прильотами хатини, спустошені дороги, якими колись їздили люди, зараз вкриті лише уламками.

«Тут уже давно немає місцевих жителів, тільки ми тримаємо оборону й інколи можна зустріти котів, але вони всі контужені або мають численні уламкові поранення. Ми, звичайно, їх доглядаємо та годуємо», — говорить десантник.

Раніше Білогорівка буяла гомоном різних пташок та сміхом дітей, які зростали у цій справжній природній перлині Луганщини. Зараз тут чути тільки звуки виходів або приходів…

«Звідки в цих молодих хлопців стільки відваги та стійкості, яка дає їм сили не тільки триматися тут, але й залишатися насамперед найбільш гідними представниками людства й продовжувати битися за нашу країну», — думаю я і помічаю цей чарівний схід Сонця.

«Найпрекрасніші світанки на Луганщині, а заходи сонця — на Донеччині, в цьому ми всі впевнилися за весь час, поки воюємо», — додає усміхаючись і на мить зупинившись «Воля», щоб помилуватися світанком, який одного разу точно не буде супроводжуватися шелестом снарядів.

Фото та відео автора

Ольга Вікарчук

Кореспондент АрміяInform

Джерело